Перший український Омбудсман

Головна - Історія - Перший український Омбудсман

Перший український Омбудсман

Першим Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини є високопрофесійний юрист Ніна Карпачова. Її обрано парламентом країни на цей пост 14 квітня 1998 р., а згодом переобрано на другий і третій терміни.

За цей час новий конституційний орган, що здійснює контроль за дотриманням прав і свобод людини, не тільки відбувся в Україні, а й здобув добру репутацію у світі. «Діяльність Ніни Карпачової викликає повагу до Української держави, зміцнює її міжнародний імідж», – таку оцінку дав один із Президентів Міжнародного інституту Омбудсмана Мартен Остінг (Нідерланди). Це ж підтверджують і численні листи подяки, які приходять Омбудсману України від простих громадян. «Ваша робота із захисту прав людини довела, що інститут держави – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини – користується високим авторитетом у народі й реально захищає права простих людей від посягання бюрократів і корумпованих чиновників», — вважає А. Борщев, військовослужбовець із м. Севастополя. «Якщо на землі живуть такі люди, як Ви, то варто жити й виховувати  дітей та онуків і знати, що й за бідних Закон заступиться», – переконана Л. Кудріяка з с. Холодна Вода Пустомитівського району Львівської області. «Я нескінченно вдячний Вам за Ваші зусилля щодо  відновлення як моїх порушених прав, так і прав усіх громадян України. Без перебільшення, я зобов'язаний вам життям!» – написав журналіст В. Лутьєв.

 

Ніна Карпачова не лише відомий правозахисник, а й обдарована особистість. Навчання в середній школі поєднувала з навчанням у музичній школі по класу фортепіано й активними заняттями спортивною гімнастикою. Коли виникло питання про власний життєвий вибір, за словами Ніни Карпачової, у неї могло бути два шляхи: стати лікарем і лікувати людей, або бути юристом і захищати людську гідність. У 1974 р., після закінчення середньої школи, вона все ж таки вирішила наслідувати своїх батьків-юристів, випускників Київського державного університету імені Тараса Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і стала студенткою юридичного факультету цього знаменитого вищого навчального закладу. При цьому з 17 років, тобто одразу після школи, одночасно і працювала, поєднуючи роботу з навчанням у виші.

У 70-х роках, коли розпочався гельсінський процес – переломний на шляху пріоритетності прав людини і поваги до людської гідності, –  джерелом інформації для юної студентки стали неофіційні видання, самвидав, на який у той час було накладено категоричне табу.

Правовий статус особи, права і свободи людини – предмет дослідницького інтересу і наукового аналізу Ніни Карпачової. Дипломна робота була присвячена особливостям захисту прав людини у соціалістичних  країнах. Із студентських років Ніна Карпачова сповідує кредо: «Любити і захищати людей». 

Отримавши університетський диплом «з відзнакою» за фахом «правознавство», у 1979 р. Ніна Карпачова приступила до практичної юридичної діяльності як юрисконсульт консервного заводу в об'єднанні «Керчрибпром». То були роки справжнього професійного гарту захисника інтересів, широко відомого далеко за межами її трудового колективу та Криму. Особливістю цього підприємства було те, що три чверті його становили жінки, які працювали у  дуже важких і шкідливих для здоров'я виробничих умовах. Молодий юрист постійно виступала в судах і арбітражах, захищаючи інтереси простих трудівників на заводі й передусім права жінок. Це була хороша базова юридична практика з питань трудового цивільного і господарського права.

У цей же час розпочинається педагогічна діяльність Ніни Карпачової: два роки вона читає спецкурс «Правознавство» в одному з вишів м. Керчі,  ділячись знаннями з майбутніми економістами, активно долучається до громадського  життя міста. Виявляє якості молодіжного лідера. Коли в країні розпочалася перебудова і демократизація, а у партійних органах виникла потреба у жінках-юристах, Н. Карпачову в 26 років обрали секретарем Алуштинського міськкому Компартії України — наймолодшим серед партійних секретарів України.

Сферою її діяльності стає захист соціально-економічних і культурних прав городян. Непросто було боронити справедливість, захищати права  простої людини-трудівника в умовах заскнілого бюрократизму. Боротьба розпочиналася вже з партійного апарату міськкому партії його бюро, де на перших порах при обстоюванні власних ініціатив і принципів доводилося залишатися у меншості, а іноді її голос був єдиним з того чи  іншого складного питання.

Але поступово нестандартні підходи, демократичний стиль, уважне ставлення до людини та її прав, бескомпромісна позиція енергійного партійного працівника стали приносити позитивні плоди. І в партійному апараті, і в місті розпочалися демократичні перетворення. За  її ініціативою на альтернативній основі стали обирати усі керівні кадри міста Алушти, було  зведено перший ЖК (житловий кооператив) для малозабезпечених учителів і лікарів, врятовано будинок академіка архітектури України Олексія Бекетова і відроджено меморіальний будинок-музей; створено пам'ятник Надії  Сусловій – першій в історії Росії  жінці-лікарю, доктору медицини.

Поважаючи релігійні почуття віруючих, Ніна Карпачова надала підтримку  і практичну допомогу в поверненні культової будівлі православної церкви Всіх кримських святих і Феодора Стратілата. Як голова  міського відділення Радянського  фонду миру особливу увагу приділяла налагодженню взаєморозуміння в багатонаціональному Криму, а також активно займалася розвитком і зміцненням зв'язків із містами-побратимами Алушти: Санта-Круз (США), Кассис (Франція), Капрі (Італія), Яянекоскі (Фінляндія).

Жителі міста двічі обирають Н. Карпачову депутатом Алуштинської міської ради, головою комісії з освіти і культури.

З 1988 р. розпочинається новий етап професійного становлення молодого юриста – наукова робота в аспірантурі Академії суспільних наук у Москві. Предметом її дисертаційного  дослідження на здобуття ступеня кандидата юридичних наук уперше в СРСР стала тема «Політичні права жінок: проблеми теорії і сучасна практика».

За  темою дисертаційного дослідження  її запрошують до США, де вона виступила з лекціями в університетах міст Берклі та Санта-Круз (Каліфорнія), Новий Орлеан (Луїзіана), Бірмінгем (Алабама). Також Ніна Карпачова активно включилася в міжнародний правозахисний рух. Увійшла до Правління міжнародної організації «Продовжуємо діалог за мир» («Continuing the Peace Dialogue»). У 1990 р. проводить у  м. Алушті першу в СРСР міжнародну незалежну конференцію «grass roots level» з прав жінок. У 1991 році створює правозахисну жіночу асоціацію «Надія» (Центр із захисту прав жінок і дітей).

Після успішного закінчення аспірантури як досвідчений юрист і прихильник  духовних принципів Реріхів запрошується на роботу радником із  правових питань  до Фонду Реріха  в Москві. Вважаючи за необхідне об'єднати всіх прихильників цієї філософії, пропонує створити на базі фонду Міжнародний Центр Реріхів, що відповідало б мрії Святослава Реріха, й особисто готує статутні документи цього Центру.

Після розпаду Радянського Союзу Ніна Карпачова повертається в Україну  і долучається до активної викладацько-педагогічної діяльності. Як доцент Сімферопольського державного університету імені академіка Вернадського бере участь у створенні його юридичного факультету. Враховуючи авторитет Ніни Карпачової, у 1994 р. трудові колективи міста Алушта висувають її кандидатом у народні депутати України за мажоритарною системою. Будучи серед 14 кандидатів у депутати по Алуштинському виборчому округу № 28, вона упевнено перемагає на виборах, отримавши підтримку понад 70% виборців.

У Верховній Раді України другого  скликання (1994–1998 рр.) Ніна Карпачова як заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних  відносин координувала  підготовку до ратифікації Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, була співдоповідачем з даного питання. У 1995 р. була Головою Оргкомітету Перших парламентських слухань із виконання Україною Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Серед актуальних нормативно-правових актів України, автором яких є Ніна Карпачова, — Закон України про кримінальну відповідальність  за торгівлю людьми і Закон України «Про  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Нею розроблені такі життєво-важливі законопроекти, як «Усиновлення дітей-сиріт (розділ у Кодексі  про шлюб і сім'ю України)», «Судовий порядок усиновлення дітей-сиріт» (розділ 35-А у Цивільному процесуальному кодексі України).

Будучи народним депутатом України, Ніна Карпачова продовжує педагогічну  діяльність як доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин  Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Відповідно до ухваленої в 1996 р. Конституції України в країні створюється  інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 14 квітня 1998 р. 276 народних депутатів України із 450, які  входять до складу Верховної Ради України, шляхом таємного голосування бюлетенями обирають Ніну Карпачову першим Уповноваженим з  прав людини, на плечі якої лягло нелегке завдання зі створення інституту Омбудсмана України.

Становлення інституції відбувалося  в умовах протидії з боку  виконавчої влади, яка зовсім  не бажала мати контрольний орган з прав людини. Перший український Омбудсман, здійснюючи  парламентський контроль за станом дотримання прав і свобод людини органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами, з самого початку  своєї діяльності стала надійним  посередником між людиною і владою в Україні, безкомпромісно обстоюючи  честь і гідність людини,  захищаючи її  інтереси. Не випадково у засобах масової інформації та  в народі її шанобливо величають «Адвокат мільйонів» і «Леді Справедливість».

Пріоритетом своєї діяльності вона визначила захист прав знедолених, насамперед дітей-сиріт, багатодітних і самотніх матерів, інвалідів, пенсіонерів, чорнобильців, шахтарів, ув’язнених, трудових мігрантів, моряків, які опинилися у полоні  піратів, проданих у рабство співвітчизників, а також забезпечення прав людини на справедливий суд, свободу слова, гідний життєвий рівень. Першою в країні на системному рівні Ніна Карпачова порушила таке наболіле питання, як бідність, і проголосила, що боротьба з нею повинна бути пріоритетом для органів влади, оскільки вона робить неможливою реалізацію фундаментальних конституційних прав людини.

Сповідуючи у своїй діяльності філософію ненасильства Махатми Ганді, Ніна Карпачова стверджує: врятуєш одне життя – врятуєш цілий світ. Завдяки Уповноваженому з прав людини і за її сприяння уникнули смерті або страждань у неволі багато людей.

З часу створення інституту Уповноваженого з прав людини до українського Омбудсмана надійшло понад мільйон звернень від громадян України, іноземців, людей без громадянства, біженців, які шукають  невідкладного вирішення своїх нагальних питань і розраховують  при цьому насамперед бути почутими й отримати кваліфіковану  юридичну допомогу. Ці звернення стали основою для постійного комплексного моніторингу стану дотримання і захисту прав людини в Україні.

У 2007 р. спільно з Міжнародною  громадською організацією «Міжнародна антитерористична єдність» Ніна Карпачова провела в Україні IV Міжнародний антитерористичний форум «Захист прав людини в боротьбі з тероризмом». Під час захоплення сомалійськими  піратами в Аденській затоці судна «Фаїна» з українсько-російським екіпажем вона ініціювала перемовини з урядом Кенії та іншими зацікавленими сторонами, аби уникнути силового варіанта при звільненні моряків.

Ніна Карпачова не лише сприяє  порятунку наших співвітчизників за кордоном, де, за її оцінками, працюють  від 5 до 7 млн українських трудових мігрантів, а й  наполегливо захищає права іноземців, біженців, осіб без громадянства на території України. Уперше в Україні при Уповноваженому з прав людини в 1999 р. була створена Національна координаційна  рада із  запобігання торгівлі  людьми.

Керуючись у своїй  діяльності непорушним принципом «Права людини починаються з прав дитини», Уповноважений з прав людини приділяє першочергову увагу захисту  прав наших юних співгромадян. Не лише  в Україні, а й за її межами добре знають, яких неймовірних зусиль доклала Омбудсман Ніна Карпачова до трансконтинентальної гуманітарної акції з порятунку і безкоштовного лікування у  США наймолодшої героїні України, п'ятирічної Насті Овчар, яка винесла з вогню свою дворічну сестричку, отримавши при цьому понад  85 відсотків опіків шкіри.

У полі особливої уваги Уповноваженого з прав людини – постійна  допомога дітям-сиротам, дітям з обмеженими можливостями, зокрема тим, які страждають на  ДЦП і поліомієліт, для котрих  Ніна Карпачова запровадила  спеціальні програми підтримки. У тісній співпраці з Київським центром серця і його головним  лікарем Борисом Тодуровим їй вдалося реалізувати декілька благодійних проектів, пов'язаних з операціями на серці дітям-сиротам і дітям із бідних родин, у тому числі  з інших країн.

Законодавство України передбачає, що Уповноважений з прав людини повинен бути безпартійним. Неупереджена, не політизована  позиція Омбудсмана особливо  важлива при захисті виборчих  прав громадян, конфліктах влади з опозицією. У 2001 р. Ніні Карпачовій  довелося захищати права заарештованих: колишнього віце-прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко і численних учасників, у тому числі й студентів, руху «Україна без Кучми»; у 2004 р. – незаконно звільнених медиків і вчителів після виборів міського голови у м. Мукачеве Закарпатської області; протестуючих студентів м. Суми. У 2005 р., в умовах зміни політичної влади у країні, Омбудсман України захистила  громадян від нової хвилі політичних  переслідувань, зокрема жінок-робітниць ВАТ «Торговий центр “Білий лебідь”» у м. Донецьку, яких по 12–14 годин, без перерви, без води та їжі допитували співробітники правоохоронних органів; заарештованих за звинуваченням  у фальсифікаціях виборів директорів шкіл Конотопського району Сумської області, а також тих, хто перебував в ІТТ або СІЗО за  різними звинуваченнями: голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова, колишніх голів Харківської облдержадміністрації Євгена Кушнарьова, Тернопільської обласної ради Анатолія Жукинського, Закарпатської облдержадміністрації Івана Різака. У 2008 р. здійснює моніторинг умов тримання екс-міністра транспорту України Миколи Рудьковського, який перебував  у фактично ліквідованому за міжнародними  зобов'язаннями України ще у 2003 р. ізоляторі СБУ. Омбудсманом було зроблено також заяву про наявність в Україні секретних в'язниць.

Нині  відкриті провадження Уповноваженого з прав людини з питань дотримання права на справедливий суд і доступ до медичної  допомоги колишніх прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, міністра екології Георгія Філіпчука, заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, начальників Одеського та Євпаторійського морських портів, учасників «Податкового майдану».

Квінтесенцією правозахисної діяльності Омбудсмана України, віддзеркаленням повсякденної практичної  роботи є щорічні і спеціальні доповіді, які Уповноважений  з прав людини представляє парламенту країни. Саме з них суспільство отримує всебічну й об'єктивну інформацію про стан дотримання і захисту прав людини в Україні.

Уповноважений з прав людини з жовтня 1998 р. є інституціональним членом Європейського інституту Омбудсмана (ЄІО) з правом голосу на засіданнях Генеральної асамблеї ЄІО. У 2009 р. від регіону Східної  Європи Н. Карпачова була одностайно обрана до складу вищого керівного  органу ЄІО – Виконавчого  комітету. У травні 2011 р. термін її повноважень як члена Виконавчого  комітету ЄІО був продовжений ще на два роки. З липня 2000 р. Омбудсман України є також членом Міжнародного інституту Омбудсмана.

Ніна Карпачова представляла Україну на різних міжнародних форумах: у 1993 р. вона – делегат II Всесвітньої конференції з прав людини (м. Відень, Австрія), у 1995 р. – Всесвітньої конференції жінок (м. Пекін, Китай).  2001 р. – голова  делегації України на Всесвітній конференції проти расизму і ксенофобії (м. Дурбан, ПАР); у 2006 р. – Міжнародній конференції «Діяльність Омбудсмана щодо захисту прав дитини» (м. Афіни, Греція); 2009 р. –  Міжнародному конгресі зі скасування смертної кари (м. Флоренція, Італія). На запрошення Ради Європи як експерт виступала з доповідями про законодавчий досвід України у сфері протидії торгівлі людьми, а також з питань запобігання  тортур і скасування смертної кари; у Європарламенті (м. Брюссель, Бельгія) брала участь як доповідач  від України у конференції про становище дітей у Центральній і Східній Європі.

Ефективний захист прав людини  зумовлює  глибокі наукові дослідження. Плідна наукова діяльність Ніни Карпачової збагатила  вітчизняне правознавство понад  ста науковими працями. Її дослідження і наукові публікації присвячені передусім правозахисній тематиці. Як професор кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка вона вперше в Україні  розробила спецкурс з прав людини.

Активну участь бере Ніна Карпачова в громадському житті: у 1996 р. обрана віце-президентом Всесвітнього конгресу українських юристів; у 2003–2010 рр. – членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; з 2006 р. – заступником голови Союзу юристів України. Є членом Спілки  журналістів  України і входить до складу редколегії найстарішого  юридичного журналу «Право України».

Омбудсманом України налагоджена співпраця з міжнародними організаціями, зокрема з Представництвом  міжнародної федерації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні. За  її ініціативою  співробітниками Секретаріату Уповноваженого з прав людини через це представництво була надана матеріальна допомога постраждалим у  результаті урагану Катрін у м. Новий Орлеан (США), мешканцям  Гаїті, де відбувся жахливий  землетрус, дітям Японії, постраждалим від цунамі, повені та  аварії на АЕС «Фукусіма–1», дітям Сомалі, які  гинуть  в умовах крайньої бідності.

Багатогранна самовіддана діяльність першого українського Омбудсмана відзначена  багатьма нагородами  і званнями. У 1997 р. Ніні Карпачовій присвоєне  почесне звання «Заслужений юрист України»; присуджені  престижні премії: імені Ярослава Мудрого (двічі – у 2002 і 2007 рр.) – «За видатні досягнення  в будівництві правової, демократичної  держави»; імені Івана Франка (2003 р.) – «За наполегливий захист журналістів від незаконного  обмеження їх прав і свобод, за постійну підтримку журналістів при виконанні ними професійних обов'язків».

За значний особистий внесок у захисті конституційних прав і свобод громадян України, багаторічну  плідну законодавчу, педагогічну  і суспільну роботу Ніна Карпачова нагороджена орденами «За заслуги» ІІ і III ступенів.

За видатні досягнення у сфері міжнародної співпраці із захисту прав  і свобод людини та громадянина  вона нагороджена «Офіцерським Хрестом Ордена Заслуги Республіки Польща». За зміцнення і розвиток двосторонніх відносин між Республікою Куба та Україною, а також особисту участь у підтримці гуманітарної Програми лікування українських дітей, постраждалих у  результаті Чорнобильської катастрофи, Постановою Державної ради Республіки Куба Омбудсман України  нагороджена медаллю Дружби.

Про міжнародне визнання заслуг Ніни Карпачової  свідчить і той факт, що в 2005 р. серед 1000 популярних жінок планети вона була номінована на Нобелівську премію миру.